Історія розвитку економічних
відносин між державами свідчить про
безперспективність курсу на самоізоляцію, який
неминуче призводить до технологічного
відставання та економічних втрат. Тому наша
країна повинна прийняти активну участь в
інтеграційних процесах, особливо тих, що
відбуваються в сучасній Європі. Для реалізації
цієї стратегічної мети необхідно сформувати
сприятливе макросередовище, перш за все, шляхом
вдосконалення правового поля, реалізації
економічних реформ для максимального наближення
показників соціально-економічного розвитку
України до міжнародних стандартів. Особлива роль
в розвитку цих процесів належить
транскордонному співробітництву прикордонних
територій України.
Наукове дослідження різних аспектів
проблеми транскордонного співробітництва
тільки починається. Але інтерес до цього напряму
міжрегіональних економічних відносин постійно
зростає, насамперед, завдяки успішному розвитку
транскордонних інституцій в Європі.
Інтеграційні процеси на регіональному рівні
нашої країни реалізуються у формі єврорегіонів
“Буг”, “Дунай” та “Карпатського Єврорегіону”,
створених за участю прикордонних областей
України та сусідніх держав. Але недооцінка
можливостей сформованих в Україні
транскордонних інституцій та відсутність
окремих правових механізмів не дають можливості
адаптувати повною мірою міжнародний досвід в цій
сфері.
У вітчизняній та зарубіжній
літературі під транскордонним співробітництвом,
як правило, розуміють спільні дії, спрямовані на
посилення та розвиток добросусідських відносин
між територіальними органами влади прикордонних
держав, які реалізуються шляхом укладення
міжрегіональних угод і домовленостей.
Транскордонні зв’язки - це зв’язки,
які виникають у сфері політики, економіки,
охорони навколишнього середовища, культури,
освіти, демографічного регулювання, інших
галузях в межах визначеного транскордонного
простору - території, яка охоплює два або більше
регіонів прикордонних держав і об’єднує їх за
певними географічними та соціально-історичними
ознаками. Відповідно транскордонні економічні
зв’язки - це система економічних відносин та
інтересів на міжрегіональному рівні, що
формуються та розвиваються в процесі
функціонування спільного виробництва, поділу і
спеціалізації суспільної праці, розширення
продуктивних сил та визначаються дією
економічних законів, нормативно-правовою базою і
соціально-економічним середовищем прикордонних
регіонів.
Системний аналіз міжнародного досвіду
у розвитку транскордонного співробітництва
показав, що найбільш ефективною організаційною
формою концентрації міжрегіональних ініціатив є
єврорегіони. Під цим поняттям слід розуміти
територію добровільного транскордонного
співробітництва, в межах якої шляхом
економічної, культурної та гуманітарної
взаємодії реалізуються конкретні транскордонні
проекти, вирішуються проблеми зайнятості,
розвитку інфраструктури, екології тощо.
Особлива роль у розвитку
транскордонних зв’язків належить найбільшій у
Європі транскордонній інституції -
міжрегіональній асоціації “Карпатський
Єврорегіон” (створена 14 лютого 1993 року за участю
прикордонних регіонів України, Польщі,
Словаччини, Угорщини та Румунії), оскільки її
діяльність повністю відповідає принципам
Європейської Рамкової Конвенції з
транскордонного співробітництва між
адміністративно-територіальними одиницями та
органами влади.
Відповідно до статуту Карпатського
Єврорегіону, найвищим органом асоціації є Рада
єврорегіону. До її складу входять по три
представники від кожного учасника асоціації.
Головною особою, що відповідає за функціонування
структур єврорегіону, є виконавчий директор. Він
обирається Радою з числа кандидатів на
конкурсній основі і здійснює управління
асоціацією через секретаріат і національних
представників. На даному етапі функціонують 4
робочі комісії. Враховуючи особливості сучасних
транскордонних зв’язків в дисертації було
розширити склад робочих комісій шляхом
формування комісії з питань транскордонної
міграції робочої сили та комісії з питань
дискримінації та урегулювання неофіційних
транскордонних зв’язків. Крім того, недостатня
дієвість транскордонних утворень, обумовлюється
відсутністю реального фінансування,
невизначеністю джерел фінансових ресурсів, форм
і пріоритетів їх формування. Тому було б
доцільним створити фонд розвитку транскордонної
співпраці шляхом акумулювання коштів суб’єктів
підприємництва прикордонних областей та
спостережну раду для контролю за цільовим їх
використанням та дотриманням принципу
“прозорості”.
Аналіз діяльності міжрегіональної
асоціації “Карпатський Єврорегіон” протягом
останніх п’яти років підтвердив доцільність її
існування і вагому роль у налагодженні
добросусідських відносин та розвитку
економічних та гуманітарних зв’язків
прикордонних регіонів. Однак є ще низка
стримуючих факторів серед яких недостатня
активність місцевих органів державної влади та
відсутність централізованого фінансування з
боку держави, а також власних коштів регіонів на
ці цілі. Окремою проблемою є розбіжності в
митному, податковому та іншому спеціальному
законодавстві країн-учасниць. При цьому слід
зауважити, що недостатня увага надається
розвитку виробничої кооперації між
підприємствами сусідніх держав, хоча існуючі
приклади економічного співробітництва вказують
на її високу ефективність.
Ефективність проектів
транскордонного співробітництва значною мірою
залежить від стану політико-правового
середовища як на рівні регіонів конкретної
прикордонної держави, так і на міжнародній арені.
Виходячи з того, що норми міжнародного права, які
визнала Україна в комплексі з системою
міждержавних та міжрегіональних угод
забезпечують достатній рівень правового
забезпечення транскордонного співробітництва,
дисертант вважає, що немає потреби у формуванні
особливої нормативної бази для регулювання
питань транскордонного співробітництва в
Україні. Його правові засади повинні розвиватися
через вдосконалення законодавства про
зовнішньоекономічну діяльність загалом з
врахуванням особливостей транскордонних
зв’язків у спеціальному законодавстві.
Світова практика транскордонного
співробітництва у формі “єврорегіонів”
передбачає взаємодію між рівноцінними
партнерами. Однак аналіз існуючих економічних
зв’язків засвідчив нееквівалентність ринкових
середовищ учасників транскордонного
співробітництва, що призводить до еміграції
кваліфікованої робочої сили з України в
нецивілізованих формах, імпорту
низькотехнологічного обладнання та
торговельного капіталу, а також експорту
капіталів в депозитній формі з нашої країни.
Розпочавши економічні реформи раніше
від України завдяки лібералізації державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності,
Польща, Словаччина, Румунія та Угорщина
досягнули достатньо високих результатів
розвитку зовнішньої торгівлі. За результатами 1998
року обсяг зовнішньої торгівлі товарами на душу
населення у Словаччині склав 3,7 тис. дол. США, в
Угорщині - 2,7 тис. дол. США, у Польщі - 1,6 тис. дол.
США, а в Україні лише 0,5 тис. дол. США. Порівняння
обсягів експорту товарів вказаних країн на
одиницю населення виглядає дещо менш
контрастним. Відповідний показник в Угорщині
склав 1,2 тис. дол. США, Польщі - 0,6 тис. дол. США,
Словаччині та Румунії по 0,4 тис. дол. США, а в
Україні - 0,3 тис. дол. США.
Ефективність транскордонних
зовнішньоторговельних зв’язків значною мірою
визначається структурою експортно-імпортних
поставок, яка опосередковано свідчить про
ефективність економіки всього регіону, його
спеціалізацію, рівень технічного розвитку
виробництва та експортні можливості. Аналіз
товарної структури зовнішньоторговельних
потоків Львівської області з країнами
Карпатського Єврорегіону, зокрема з Польщею,
показав недостатній рівень ефективності
транскордонних зв’язків вказаного виду.
Підтвердженням цього є від’ємне сальдо
зовнішньо-торговельного обороту та
нераціональна структура експортно-імпортних
операцій. Так лише за двома технологічно
пов’язаними товарними групами, що були
предметом експортно-імпортних операцій протягом
1998 року, внаслідок недостатньої переробки
сировини на території України, і навпаки,
вивезення її в Польщу та подальшого імпорту
готової продукції, Львівська область зазнала
умовних економічних втрат у вигляді
інвестування зарубіжного виробництва в розмірі
4,5 млн. дол. США.
При здійсненні економічного аналізу
транскордонних зовнішньоторговельних зв'язків
регіону важливе місце займає розрахунок
відносних та абсолютних показників ефективності
експортних операцій. З цією метою у
дисертаційній роботі адаптовані існуючі
методичні підходи до оцінки ефективності
транскордонних експортних товаропотоків
Львівської області у Республіку Польщу.
Аналіз показників валютної
ефективності показав, що протягом 1998 року
експорт практично всіх товарних груп у Польщу, за
винятком вазеліну та парафіну нафтового був
достатньо ефективним. Причому найвищий рівень
валютної ефективності серед експортованих
товарів мали поставки відходів та брухту чорних
металів (0,769 дол.США/грн.), необроблених
лісоматеріалів: дубових (0,761 дол.США/грн.), букових
(0,723 дол.США/грн.) та хвойних (0,678 дол.США/грн.), плит
з деревини (0,671 дол.США/грн.) та шкір великої
рогатої худоби (0,629 дол.США/грн.). Як показали
розрахунки, при здійсненні експорту товарів, що
мають найбільшу питому вагу у обсягах експорту,
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
Львівської області у 1998 році отримували на 1 грн.
затрат 0,46 дол. США доходу.
На жаль, продукція з достатнім рівнем
переробки має низький рівень відносної
ефективності, що свідчить про необхідність
вдосконалення механізмів державного
регулювання та стимулювання виробництва
високотехнологічної продукції.
Розширення та стимулювання експорту
товарів у випадку низького рівня ефективності
доцільно здійснювати лише у тому випадку, якщо
реалізація експортної операції приносить
достатньо високий ефект. В економічній
літературі показники ефекту експорту у
найзагальнішому вигляді розраховуються як
різниця між обсягами експорту продукції і
дисконтованими витратами на її виробництво та
реалізацію.
Проведені розрахунки показали, що
найбільший ефект від експорту у Польщу був
отриманий при експорті тих товарних груп, які
мають найвищий показник відносної ефективності.
Так, найбільший абсолютний ефект був отриманий
при експорті у Польщу відходів та брухту чорних
металів (3421580,71 грн.), дубових лісоматеріалів
(2095915,43 грн.), букових лісоматеріалів (1033255,00 грн.)
та металоконструкцій (531629 грн.). Тобто розподіл
цих товарних груп за величиною ефекту експорту
відбувається у тій ж послідовності, що і розподіл
показників ефективності з найвищими значеннями.
Даючи оцінку ефективності
фінансово-інвестиційних транскордонних
зв’язків Карпатського Єврорегіону, можна
стверджувати, що незважаючи на вигідне
геополітичне розташування, наявні природні
ресурси, наявність кваліфікованих кадрів,
досягнення у наукових дослідженнях, значну
місткість внутрішнього ринку обсяги іноземних
інвестицій, які надходять в економіку України,
порівняно з аналогічними обсягами країн Східної
Європи істотно нижчі. Так, в Україні на одиницю
населення припадає близько 55 дол. США іноземних
інвестицій, тоді як у більшості
східноєвропейських країн цей показник перевищує
100 дол. США, а в Чехії та Угорщині сягає відповідно
понад 500 та 800 дол. США.
На нашу думку, до основних причин
низької інвестиційної активності зарубіжних
компаній на українському ринку слід віднести
нестабільне фінансово-економічне становище в
Україні, постійні зміни законодавства правового
поля, наявність надмірно жорсткого фіскального
контролю, загострення кризи платежів,
недостатній розвиток ринкової інфраструктури,
відсутність належного інформаційного
забезпечення інвестиційної діяльності,
недостатньо розвинену мережу посередницьких
структур, сервісних центрів, консультативних
бюро тощо.
Досвід багатьох країн світу свідчить,
що на процес формування сприятливого
інвестиційного клімату впливає комплекс
факторів як на макро-, так і на мікрорівнях.
Зважаючи на наявність конкуренції регіонів
України щодо заохочення іноземного капіталу,
створення додаткових можливостей для
розгортання господарської діяльності та
використання місцевих переваг, розмір іноземних
капіталовкладень значно коливається на
регіональному рівні, хоча прикордонні області
України, що є учасниками Карпатського
Єврорегіону випереджують інші регіони за
кількістю створених спільних підприємств, однак
відстають за обсягом залученого капіталу. Так,
більш як 60 відсотків загальної чисельності
підприємств з іноземним капіталом, розташованих
у Закарпатській області, створені за участю
інвесторів з досліджуваної групи держав. У
Львівській області цей показник складає 38 %, в
Чернівецькій - 21%, а відповідний показник в цілому
по Україні - лише 16%.
У результаті проведеного дослідження
виявлено односторонній напрямок розвитку
фінансово-інвестиційних транскордонних
зв’язків та майже нульовий рівень українських
інвестицій у прикордонні держави, що зумовлено,
на нашу думку, вимогами спеціального валютного
законодавства України, яке обмежує інвестиції за
межі держави. Слід наголосити, що з урахуванням
майбутнього вступу країн Центральної та Східної
Європи до Європейського Союзу економічно
вигідною стратегією могло б стати створення на
території цих держав спільних та дочірніх
підприємств за участю українського капіталу.
Контрольований експорт капіталу дав би
можливість, по-перше, закріпитись на території
тієї чи іншої країни, по-друге, скористатися в
найближчому майбутньому перевагами
західноєвропейського ринку, не зазнаючи
нетарифних та тарифних обмежень, полегшити
просування капіталів і товарів на ринки більш
розвинених країн.